Новий етап в боротьбі з корупцією в Україні

Щодо декларування у 2016 році

 

Стаття 45 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі Закон) визначає новий порядок подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Нововведення полягає в тому, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, зобов’язані подати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру шляхом заповнення на офіційному веб – сайті Національного агентства з питань запобігання корупції за минулий рік, за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції.

Частина 4 статті 45 цього Закону вказує, що у випадку виявлення суб’єктом декларування помилок у поданій ним декларації Національне агентство з питань запобігання корупції за його письмовим зверненням надає можливість їх виправити протягом десяти календарних днів.

Частина 2 пункту  4 статті 45 Закону  говорить, що притягнення суб’єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або за подання у ній завідомо недостовірних відомостей не звільняє суб’єкта декларування від обов’язку подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

Звертаємо увагу на те, що на сьогоднішній день Національне агентство з питань запобігання не діє, тому поки воно не розпочне свою діяльність питання декларування доходів регулюється статтею 12 Закону України «Про запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI.

Аналізуючи нові зміни законодавства можна зробити висновок, що така система декларування доходів є більш прозорою, простою та функціональною у використанні. До того ж, електронний порядок подання декларацій є більш зручним, так як, він заощадить час на друк бланку декларації та подання її до органу в якому працює особа. Тим більше, такі новели у законодавстві можна назвати прогресом, який наближує нас до країн ЄС де електронний документообіг не є новизною.

 

Головний спеціаліст з питань діяльності 

правоохоронних органів, оборонно-мобілізаційної

та режимно-секретної роботи апарату районної

державної адміністрації                                                                                                       Р.Козак

______________________________________________________________________

Корупція в Україні: соціально-правовий вимір

В основі визначення корупції в її політичному значенні лежить відомий постулат, відповідно до якого бюрократія фактично є хазяїном державних ресурсів і все, що існує в державі, стає власністю бюрократії. Сама ж вона об’єднує посадових осіб усіх державних органів, органів місцевого самоврядування, державних та муніципальних установ, збройних сил та інших військових формувань. Корупція в зазначеному розумінні означає привласнення посадовими особами власності та інших вигод шляхом отримання влади.Сьогодні в Україні влада фактично перетворюється на найвигідніший “бізнес”: затрат – нуль, ризик – мінімальний, дивіденди – колосальні.
Фактично сьогодні вже немає сумніву, що корупція в Україні загрожує національній безпеці, існуванню України як держави взагалі. На таку небезпечність корупції вказує й відомий бізнесмен Д. Сорос: “У всьому світі країни, які начебто повинні бути багатими, залишаються злиденними. Маючи цінні природні ресурси, такі як нафта, алмази та золото, прості люди Анголи, Нігерії, Казахстану і подібних до них країн умирають у злиднях, тому що корумповані чиновники процвітають. Гроші, які могли б використовуватися, щоб зменшити бідність і надати поштовх економічному зростанню, замість цього розкрадаються…”.
Так, за відомостями фахівців Світового банку, шкода, яку завдає економіці України корупція, визначається таким чином:
– державні службовці видають ліцензії за хабарі, що призводить до зростання вартості товарів та послуг на 3–10 %;
– кримінальні групи (з мовчазного дозволу влади) контролюють ринки та встановлюють на них ціни – надбавки до ціни товару або послуги через це складають 15–20 %;
– податкові інспектори за певну винагороду дозволяють приховувати частину доходів – бюджет недоотримує до 50 % надходжень;
– державні службовці за винагороду замовляють коштовне обладнання комерційним структурам, необґрунтовано завищують ціну обладнання, вартість робіт. Таким чином, ціна на товари та послуги підвищується на 20–100 %;
– на підкуп посадових осіб різного рангу витрачається від 30 до 50 % прибутку, отриманого від “тіньового” та легального бізнесу.
Корупція призвела до того, що сьогодні в Україні майже не залишилося підприємств державної форми власності. Корупційними схемами вони віддаються за безцінь у приватні руки “своїм людям”. Згадаємо “Чорноморське пароплавство”, “Одеський припортовий завод”, шахти та металургійні комбінати Донбасу, високотехнологічні підприємства Харківщини, значну частину нафтогазового комплексу країни та ін.
Вимагання хабара, інших матеріальних та нематеріальних благ і переваг стають не просто поодинокими протиправними діями окремих посадових осіб, а загальним правилом ведення бізнесу та обов’язковою формою державного управління. Хабарі та “відкати” заздалегідь закладаються в затратну частину бізнес-планів. Закони та урядові рішення все частіше приймаються в інтересах окремих олігархічних кланів та груп.На службу їм поставлені значна кількість працівників правоохоронних та контролюючих органів, судова система.
 Починається корупція на самому верху – в Конституції, в двозначних законах, де повно суперечностей, там, де депутатська недоторканність, там, де народ не має навіть символічної можливості контролювати владу.
Хабарництво провокує й низький рівень життя службовців апарату управління; затримки в одержанні ними заробітної платні, високі ціни на товари та послуги, що наближаються до світових (а у деяких випадках і перевищують їх), конфіскаційна податкова політика держави, при якій підприємцю легше “купити” урядовця і приховати за його допомогою прибутки, ніж платити з них податки, вседозволеність та недоторканність багатьох високопосадовців, унаслідок чого службовець нижчого рангу ставить запитання: “Їм можна, а чому мені не можна?!”, та ін.
Зіткнувшись з вимаганням з боку державного службовця за отримання довідки, фінансової допомоги, поставлення на облік, відкриття власної справи тощо, особа постає перед вибором:або дати хабара (порушити закон і потрапити під ризик викриття), або оскаржити дії корупціонера до вищої інстанції чи правоохоронного органу. Рішення залежить від того, наскільки затратною є процедура оскарження, а також наскільки громадянин обізнаний у своїх правах та обов’язках державного службовця. Наша ж вкрай ускладнена дозвільно-ліцензійна система просто провокує на виникнення корупційних правовідносин, оскільки легальний шлях настільки затратний, довготривалий, що людині легше переплатити, ніж мати “головний біль”, дотримуючись усіх правил.
 Стратегічним напрямом боротьби з корупцією має бути попередження корупційних проявів. Одне із основних завдань, які постають у цьому зв'язку, - зробити корупцію справою ризикованою і невигідною. Зокрема, правовий і соціальний статус службовця, в діяльності якого завжди присутня спокуса використати надані йому владу або посадові повноваження в особистих інтересах чи інтересах третіх осіб, повинен стимулювати його до законослухняної поведінки. Не страх бути викритим ("попастись на гарячому"), а свідоме розуміння наслідків вчиненого корупційного діяння повинно лягти в основу правомірної поведінки державного службовця. Безумовно, забезпечити такий статус державного службовця набагато складніше, ніж посилити репресії, створити нові табу, збільшити кількість правоохоронних структур тощо. Але якщо серйозно братися за боротьбу з корупцією, розраховувати на реальні результати антикорупційної діяльності в органах державної влади, то вибору, власне, не існує.
Крім того, заслуговує на увагу висловлена на різних рівнях пропозиція про прийняття Кодексу основних правил поведінки державного службовця, який би визначив йому, умовно кажучи, межу дозволеної і забороненої поведінки при прийнятті управлінських рішень, що забороняв би йому  діяти на власний розсуд, зловживати наданими  повноваженнями.
Формування принципів і цінностей державної служби повинно бути визнано одним із найактуальніших завдань у сфері державного будівництва, оскільки основу поведінки будь-якої особи, у тому числі державного службовця, становлять саме моральні принципи. Відсутність чітко сформульованої системи цінностей державної служби, пануючий серед значної частини чиновництва дух невизначеності і непевності у завтрашньому дні треба віднести до основних соціальних передумов корупції в Україні.
 
 
Головний спеціаліст з питань діяльності
правоохоронних органів, оборонно-мобілізаційної
та режимно-секретної роботи апарату районної
державної адміністрації                                                                                         В. Нефьодов


 

Корупція в Україні: стан і проблеми

Питання як боротися з корупцією, вже десятиліттями задають собі наші люди, але ж в тому, що корупція процвітає є також і наша з вами вина. Адже хтось колись давав лікарю презент за його оплачувану роботу, давали грошей ДАЇшникам, щоб не втрачати час, таких прикладів можна приводити тисячі.
В суспільстві міцніють стереотипи толерантності по відношенню до корупції та організованої злочинності, пов’язаної з нею. В масовій свідомості основних соціальних груп формується думка, що корупційні злочини не наносять шкоди суспільству, тому певні верстви населення обирають корупційні шляхи вирішення тих чи інших повсякденних проблем (чесний чиновник часто не влаштовує ні населення в цілому, ні підприємців, як його найбільш активну частину).
Розповсюдженість корупції й призвичаєність до неї населення, особливо в окремих сферах суспільного життя, діє на окрему особистість як культурна норма. Особистості, знаючи про те, що всі дають у тому чи іншому закладі хабарі, дуже важко психологічно перебороти у собі конформістську схильність і вчинити не так, як це робить решта. Вона може добре розуміти на раціональному рівні, що давати хабара – це принизливе, аморальне і навіть протиправне явище, але на рівні психологічних чинників, що обумовлюють її поведінку, піддається традиції. Всі ці симптоми щодо корупції існують в українському суспільстві. Наприклад, десятиліттями існує широко розповсюджена практика приносити пацієнтами до лікарів якісь подарунки (квіти, цукерки, харчові продукти, промислові товари, спиртні напої, гроші або все разом). За нинішніх умов цей звичай, традиція всіляко ініціюється і стимулюється й самими лікарями. Вони всім своїм виглядом, поведінкою демонструють невдоволеність візитом до них пацієнта, розповідають про всілякі труднощі й перешкоди, які стоять на шляху лікування пацієнта, аж доки пацієнт не продемонструє, в свою чергу, готовність до дачі хабара. І та людина, яка за цих умов не дала хабара лікарю, постійно переживає щодо якості отриманої медичної допомоги, наслідків для здоров’я у майбутньому.
Дані соціологічних опитувань свідчать: абсолютна більшість громадян (понад 80 %) вважають корупцію характерним для нашого суспільства явищем. У цілому, населення України оцінює корупцію як зло, що руйнує державу, роз’їдає суспільну мораль, завдає шкоди всьому суспільству.
Більшість населення України (56%) корупцію розуміють як хабарництво, продажність та підкуп посадових осіб, політичних діячів. Для інших корупція – це зловживання владою, перевищення посадових повноважень для власного збагачення .
 Отже, корупцiю в загальному та буквальному розумiннi можна визначити як зловживання державною владою в цiлях особистої вигоди. Іншими словами, це система вiдносин, яка допомагає власникам капiталу купувати все –пiльги, вплив, закони, рiшення на свою користь, заступництво законодавчої, виконавчої та судової влади.
Найкорумпованішими, на думку населення, є: державна автоінспекція, медичні заклади, правоохоронні та судові органи, вищі учбові заклади, міністерства та інші органи центральної виконавчої влади.
Складність боротьби з корупцією полягає в реальній можливості корумпованих структур та конкретних осіб, що мають владу і повноваження, перешкоджати намаганням проникнути у сферу їх кримінальної діяльності, а також – в неготовності правоохоронних органів та політичних сил суспільства до безкомпромісної боротьби з корупцією. Відсутні соціальні, політичні традиції публічного викриття корупціонерів, спеціальні криміналістичні прийоми викриття фактів корупції, що є серйозною перешкодою для ефективної боротьби з цим явищем. Існує проблема вивчення особистості тих, хто, займаючи керівні пости, погрузли в хабарництві, розкраданнях.  .
Одним з дієвих заходів з наведення порядку у цьому напрямі може стати ефективне вирішення питань використання і поширення інформації в сфері бізнесу, в державних органах і в громадських структурах.
 Не слід вважати, що справа – лише в інформаційній непрозорості. Однак, всі інші корупційні фактори починають працювати на повну потужність саме тоді, коли громадськість позбавлена можливості одержувати інформацію про діяльність державних чиновників, коли підприємець не може легально довідатися про умови укладення угоди тощо.
Розповсюдженість корупційної поведінки, перетворення її для значної маси населення на норму зовсім не означає, що в суспільстві не залишається   людей, які не сприймають корупцію, хабарництво у будь-якому вигляді. Зрозуміло, що певні соціальні групи зацікавлені в існуванні корупції. Однак, більшість населення України хоче жити в нормальному правовому, соціально здоровому суспільстві.
Очевидною є істина: чим менше хабарів даватимуть, тим менше їх братимуть. Інакше кажучи: якщо так багато хабарів беруть,  отже, їх багато й дають. Боротьбу з корупцією потрібно починати з себе, не давайте хабар, а краще зверніться за допомогою до правоохоронних органів чи суду. Якщо ж   хабар саме ці органи і вимагають, в такому випадку є лише один законний шлях боротьби, це звернення за допомогою до правозахисних організацій, політичних партій та громадських організацій які мають на меті боротьбу з корупцією. Лише, якщо ми будемо діяти разом ми зможемо чогось домогтися!
 
Головний спеціаліст з питань діяльності
правоохоронних органів, оборонно-мобілізаційної
та режимно-секретної роботи апарату районної державної
адміністрації                                                                                         В. Нефьодов
 


Запобігання та протидія проявам корупції

 
Серед таких проблем сучасного перехідного суспільства, як за масштабністю поширення, так і глибиною проникнення в соціальний організм, слід назвати корупцію.
Корупція – це таке саме стародавнє явище, як і соціальний порядок, що управляє життям людей, який би він не був. І так само давно люди намагаються знайти причини корупції і способи її обмеження. Фактично першу антикорупційну заповідь дав Господь через Мойсея, який записав те, що почув з неба: "Дарів не приймай, тому що дари сліпими роблять зрячих і перетворюють справу правих".Зрозуміло, що це попередження (а для віруючих – заборона) узагальнює попередній досвід зіткнення людей з корупцією. Цитата цікава й іншим: вона зосереджує увагу людей на корупції, як злі, яке необхідно побороти. Суспільство і кожна окрема людина може тільки обмежити їх до розумних меж. Мораль, держава, етика, релігія – ті інструменти, за допомогою яких і відбувається це обмеження. Як тільки ці інструменти перестають працювати, у суспільстві починають руйнуватись цивілізаційні основи взаємин між громадянами і державою, з’являється небезпека виникнення соціального хаосу.
Тому одна з основних задач держави – це стримування пороків власних громадян і не тільки ідеологічними і виховними, а й репресивними методами у рамках закону.
Сучасного визначення термін "корупція" набув у міжнародних документах, зокрема у Кодексі поведінки посадових осіб, який був прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 17 грудня 1979 р., корупція трактується як "...скоєння певних дій при виконанні обов’язків, або у зв’язку з цими обов’язками в результаті прийнятих подарунків, обіцянок чи стимулів, чи їх незаконне одержання всякий раз, коли має місце така дія або бездіяльність. Таке визначення включає не тільки одержання посадовою особою матеріальних цінностей, а й її службову поведінку.
Як соціально-політичне явище, корупція складається з комплексу протиправних дій і аморальних вчинків. В основі корупції лежать такі вікові традиції взаємовідносин у суспільстві як "послуга за послугу", "ти мені – я тобі", кумівство, "телефонне право" та ін. Тому корупція, як правило, не тягне за собою скарг, оскільки сторони одержують взаємну вигоду від протиправного діяння.
Корупція здебільшого, є однією з ознак організованої злочинності, зокрема економічної. Для безпечного функціонування тіньової економіки необхідний підкуп працівників правоохоронних і контролюючих органів, суддів, прокурорів, чиновників, політиків. Особливу небезпеку для економіки країни становить проникнення організованих злочинних угрупування у легальний бізнес і органи влади - злочинці можуть перетворюватися на владу, а представники влади можуть ставати злочинцями.
У Рамковій Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти організованої злочинності від 21 липня 1997 р. при визначенні поняття організованої злочинності вказується на те, що корупція є одним із трьох основних засобів (два інші – насильство і залякування), які дають можливість ватажкам організованій злочинності отримувати прибуток, контролювати території, зовнішні та внутрішні ринки, продовжувати свою злочинну діяльність і проникати у легальну економіку.
Сьогодні особливу загрозу національній безпеці становить політична корупція – це корумповані форми політичної боротьби кланів, політичних еліт, партій, груп і окремих осіб за владу, що підриває фундаментальні основи функціонування суспільства і держави.
Тіньові схеми, зокрема у сфері державних закупівель, земельних відносин, будівництві, торгівлі, видобувній промисловості, паливно-енергетичному комплексі, існують за підтримки високопосадовців, політиків.
Політична корупція здійснюється правлячою елітою для захоплення і утримання влади, нейтралізації політичних конкурентів шляхом зовні легітимного, а фактично незаконного заволодіння державними ресурсами для їх використання на власні політичні цілі під майбутні "дивіденди". Форми такої корупції: лобізм, протекціонізм, вигідне призначення на державні посади, інвестування комерційних структур за рахунок держбюджету, керівництво держчиновниками, комерційними структурами через призначення в них своїх родичів, близьких, створення акціонерних компаній на базі державних підприємств, надання пільг, переваг, виключень із загальних правил для "своїх" фірм і компаній, переведення держмайна в акціонерні товариства, келійне проведення приватизації (прикладом може бути приватизація "Криворіжсталі"), фіктивне банкрутство, навчання дітей за кордоном за рахунок спонсорів тощо.
Фактично народ за власний рахунок утримує дві паралельні влади: легітимну і тіньову владу корумпованих організованих угруповань. Так, 70-80% фірм знаходяться під впливом злочинних угруповань, і корумпованих чиновників. У зв’язку з цим споживач змушений платити на 20-30 % дорожче за товари (послуги) для покриття витрат на корупціонерів.
Як показує практика, боротьба з корупцією в державі неефективна через відсутність спеціалізованих інституцій, недоліків діяльності правоохоронних органів, корумпованість судів, прокуратури, міліції, інших правоохоронних і контролюючих органів.
На думку експертів, корупція охоплює все суспільство й сферу управління, тіньові відносини присутні в усіх секторах економіки. Низька заробітна платня в державному секторі створює основу для корупції в ДАІ, податкових органах, системі освіти. Нераціональне державне управління спричиняє надвитрати державного бюджету – урядові витрати досягли 47,3 % ВВП.
         Багато фахівців підкреслюють, що корупція не завжди супроводжується порушенням діючих законів. Навпаки, вона процвітає на прогалинах і недосконалості законодавства, максимально ефективно використовуючи їх.
         З урахуванням вищевикладеного, можна представити загальний напрям державних заходів у боротьбі з політичною корупцією, а саме:
1. Удосконалення виборчого законодавства при формуванні представницьких органів влади з метою недопущення "делегування" до влади представників криміналітету, підкупу окремих кандидатів (керівників партій).
2. Мінімізація негативних наслідків лобізму через прийняття закону про лобізм, законодавче забезпечення прозорості результатів голосувань у законодавчих органах.
3. Формування механізму стримування і противаг, підконтрольності (відповідальності) державної влади перед суспільством, прозорість процесу прийняття основних державних рішень ( у т.ч. кадрових).
4.Підвищення ефективності управління через: а) обґрунтовані критерії для визначення оптимальної структури і чисельності органів виконавчої влади, оскільки за змінами їх структури, статусу і функцій часто стоять корпоративні, а не загальнодержавні інтереси; б) усунення інституціональних причин для конфлікту інтересів (наприклад, недопущення поєднання в одному органі функції визначення правил, контролю і надання публічних послуг); в) декомерціалізація державної і муніципальної діяльності, у тому числі шляхом делегування певних публічних соціальних і правових послуг недержавним структурам (так, наприклад, цей процес давно відбувається в сфері нотаріальної діяльності); г) забезпечення інформаційною прозорістю процесу ухвалення рішення органів виконавчої влади (в т.ч. доступ до фінансових документів державних органів недержавних організацій і засобів масової інформації); д) впровадження механізмів суспільного впливу на діяльність державних відомств (незалежна експертиза суспільно важливих проектів рішень).
5.Зміну принципів державної служби і контроль за майновим станом представників влади: чітке визначення обмежень для осіб, що обираються та призначаються на вищі державні посади, введення обмежень для переходу на роботу після звільнення з державної служби до комерційних організацій, що були колись підконтрольні даній посадовій особі; необхідність ротації службовців, у чиї функції входять прямі контакти з населенням і бізнесом; 
6. Усунення корупційних зв’язків між вищими і нижчими рівнями влади. У реальному житті такі зв’язки виражаються, в основному, у двох схемах: а) коли чиновники нижчого рівня збирають для своїх керівників "мзду" за принципом піраміди. Важливим кроком на цьому шляху є підвищенні заробітної плати чиновника; б) коли вищі чиновники покривають хабарництво підлеглих в обмін на свою долю їхтіньових доходів. Тому кращим рішенням буде зміна природи державної служби (максимальне скорочення державного апарату, посилення підзвітності, створення для клієнтів "одного вікна", прозорість у діях, а також передача багатьох державних функцій приватним фірмам). Так, в Австралії і Новій Зеландії практикується участь приватних структур у конкурсах на одержання підрядів у сфері державних послуг, у США, де приватні компанії утримують тюрми, збирають податки.
 
Головний спеціаліст з питань діяльності
правоохоронних органів, оборонно-
мобілізаційної та режимно-секретної
роботи апарату районної державної
адміністрації                                                                                                 В.Нефьодов
               


Актуальні проблеми боротьби з корупцією
та напрями протидії
 

      На даний час питання корупції є досить актуальним для усіх громадян України, оскільки вона є однією з основних соціальних проблем сучасності.  
Можна з впевненістю стверджувати, що корупція як соціальне явище зародилося у людському житті з виникненням владних та грошових взаємовідносин.  
      Корупція закладена в менталітеті народу з одного боку, а провокує корупцію бюрократія з іншого боку. Полем для зростання корупції є наше "криве законодавство", адже бажання дати відбувається найчастіше через те, що законним способом, виконуючи всі норми закону, діяти неможливо. Бажання взяти - через нечіткість прав і обов'язків, а також відсутність відповідальності за неправомірні рішення.
В деяких випадках добитися свого законного права й не можливо, тому люди і дають хабарі, що б отримати те, на що вони мають і так право. Просто прискорити процес.
Корупція — це протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів.  
       До проявів  корупції може бути схильна будь-яка людина, що володіє   владою над розподілом  певних ресурсів, що не належать їй, на свій розсуд (чиновник, депутат, суддя, співробітник правоохоронних органів, адміністратор, екзаменатор, лікар тощо).
       Головним стимулом до корупції є можливість одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг з використанням владних повноважень, а головним стримуючим чинником є ризик викриття і покарання.
Розрізняють такі види корупції як:
       Побутова корупція   – пов'язана  з повсякденним життямпересічних громадян  і породжується взаємодією їх з чиновниками при необхідності задовольняти турботи приватного життя - здоров'я, освіту, відпочинок, житло, індивідуальний захист і т.п. 
У неї входять різні подарунки від громадян і послуги посадовій особі і членам його сім'ї. До цієї категорії також відноситься кумівство.
 Ділова корупція виникає при взаємодії влади і бізнесу і пов'язана з господарською, підприємницькою діяльністю фізичних та юридичних осіб. Вона породжується бажанням однієї сторони отримати будь-які матеріальні блага чи переваги, які в установленому порядку для неї недоступні, і прагненням іншого боку до особистого збагачення за чужий рахунок. Наприклад, у разі господарської суперечки, сторони можуть прагнути заручитися підтримкою судді з метою винесення ухвали в свою користь.Підприємці скаржаться, що їм доводиться стикатися з цілою ордою здирників, і найчастіше ухилитися від вступу в корупційну оборудку їм не вдається.
 Корупція верховної влади відноситься до політичного керівництва і верховних судів в демократичних системах. Вона стосується груп, що стоять у влади, недобросовісна поведінка яких полягає в здійсненні політики в своїх інтересах і в збиток інтересам виборців.
Одним з основних шляхів корупційного збагачення для бюрократії, особливо для верховної політичної еліти, є державні витрати, серед яких:
 Інвестиційні проекти багато в чому визначаються рішеннями, які вищі чиновники
приймають на свій розсуд. Крупні інвестиційні проекти (особливо, за участю іноземних корпорацій) часто припускають передачу монопольних прав переможцеві конкурсу, що обіцяє чиновникам особливо великі хабарі.  
 Державні закупівлі, як правило, припускають вибір об'єктивно кращої пропозиції з
декількох на основі конкурсу, проте іноді чиновник може забезпечити перемогу продавця, що пообіцяв найбільші «комісійні» («відкат») з операції. Для цього обмежується участь в конкурсі, його правила повністю не оголошуються тощо. В результаті закупівлі здійснюються за завищеною ціною.
Позабюджетні рахунки  (пенсійні, дорожні фонди тощо).  
В деяких фондах, наприклад, для допомоги інвалідам, доходи можуть значно перевищувати реальні витрати, що стимулює бажання у деяких чиновників привласнити «надлишки». Навпаки, у разі дефіциту чиновники часто вирішують на свій розсуд, кому у результаті дістануться гроші. У деяких країнах, кошти, отримані через іноземну допомогу або від продажу природних ресурсів, прямують до спеціальних фондів, які менш прозорі і гірше контролюються, ніж бюджетні гроші. Через щохвилинні коливання цін на товари, визначити дійсну суму і величину відрахувань до таких фондів непросто, що дозволяє частину грошей перенаправляти в кишені чиновників.
Серед інших областей, найприбутковіших в плані корупції, слід виділити:
·        Податкові пільги
·        Продаж сировинних товарів за цінами нижче ринкових
·        Районування, оскільки воно впливає на вартість землі
·        Видобуток природних ресурсів
·        Продаж державних активів, особливо приватизація державних підприємств
·        Надання монопольного допуску до певного виду комерційної (особливо експортно-імпортної) діяльності
·        Контроль над тіньовою економікою і нелегальним бізнесом (здирство, захист від переслідування, знищення конкурентів тощо)
·        Призначення на відповідальні пости в органах влади
Багато фахівців підкреслюють, що корупція не завжди супроводжується порушенням діючих законів. Навпаки, вона процвітає на прогалинах і недосконалості законодавства, максимально ефективно використовуючи їх.
Розглянемо, наприклад корупцію в судовій системі.
Приведені нижче форми корупції відносяться в першу чергу до суддів, проте у разі
адміністративних правопорушень можуть стосуватися і посадових осіб, уповноважених розглядати відповідні справи органів внутрішніх справ, органів пожежного нагляду, податкових, митних органів тощо).
"Вилки" в законодавстві.  Багато норм дозволяють судді вибирати між м'яким і
жорстким заходами покарання, щоб він міг максимально врахувати ступінь провини, тяжкість правопорушення та інші обставини. При цьому у судді з'являється важіль дії на громадянина, що зробив правопорушення. Чим більша різниця між верхньою і нижньою межами покарання, тим більший хабар буде готовий заплатити громадянин.
Альтернативне адміністративне стягнення. Існують норми права з накладенням
альтернативного адміністративного стягнення, наприклад, штраф або арешт. Від більшості норм-«вилок» їх відрізняє не тільки ширший діапазон покарань (і отже, сильніша мотивація у порушника до дачі хабара), але і те, що правосуддя здійснюють представники виконавчої, а не судової, влади.   При адміністративному провадженні, громадянин, у більшості випадків, залишається наодинці з представником влади. По-друге, навіть найвища міра покарання за адміністративне правопорушення не настільки тяжка для правопорушника, як у кримінальному праві, для того, щоб її диференціювати.
Перекваліфікація складу правопорушення.  Іншим різновидом «вилок» є
 дублювання складу правопорушення в різних кодексах. Це відкриває можливості для перекваліфікації скоєного правопорушення в м'якшу категорію (наприклад, з кримінального в адміністративне або цивільне) або навпаки, у важчу категорію. Розмежувати злочини і інші правопорушення часто складно через розмитість формулювань законодавства, і в таких ситуаціях судді (або посадові особи) ухвалюють рішення на свій розсуд, що відкриває можливості для хабарів і здирства.
 Таким чином, є підстави вважати, що деякі об'єктивні обставини суттєво впливають на виникнення корупційних проявів в державі.  Серед них слід назвати:
·  Двозначні закони. Просте, недвозначне, лаконічне і зрозуміле законодавство скорочує потреби у великому апараті чиновників і полегшує розуміння законів громадянами.
·  Незнання або нерозуміння законів населенням, що дозволяє посадовим особам довільно перешкоджати здійсненню бюрократичних процедур або завищувати належні виплати.
·    Залежність стандартів і принципів, що лежать в основі роботи бюрократичного апарату, від політики правлячої еліти.
·    Кумівство та політичне заступництво, внаслідок чого формуються особисті стосунки (таємні домовленості), що ослабляють механізми контролю та запобігання корупції.
·    Відсутність єдності в системі виконавчої влади, тобто, регулювання однієї і тієї ж діяльності різними інстанціями.
·    Нерозвинене (слабке) громадянське суспільство, внаслідок чого громадяни не мають достатнього впливу щодо ефективного контролю за діями законодавчої, виконавчої та судової гілок державної влади.
Суспільство повинне усвідомлювати свою власну роль в корупції і свою потенційну роль в боротьбі з цим явищем. Його участь необхідна, тому що існує безліч ролей, які суспільство може відіграти більш ефективно, ніж будь-який інший інститут. Так, наприклад, воно може виконувати контролюючу роль, критикувати і виступати за будь-які зміни, розповсюджувати та оприлюднювати інформацію, а також виступати гарантом того, що особи, які, як і передбачається, діють в його інтересах, є підзвітними.
Будь-які прояви публічності і навіть повідомлення про корупцію через засоби масової інформації були б в якійсь мірі шоковими або хоча б змушували людей замислитись.

 
Головний спеціаліст з питань діяльності
правоохоронних органів, оборонно-мобілізаційної
та режимно-секретної роботи апарату районної державної
адміністрації                                                                                                  В. Нефьодов
 

 

До уваги жителів району!
На виконання доручення голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 06.07.2011 року №70/01-12-2995/2011, з метою забезпечення виконання завдань, передбачених  статтями 5, 19, 27 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”, вважаються ²телефоном довіри²облдержадміністрації контакти:
(0382) 65-00-87, email:  stop_korupzia@ukr.net
Про відомі факти вчинення корупційних діянь посадовими особами повідомляти на "телефони довіри"
 


9 грудня - Міжнародний день боротьби з корупцією

 
9 груднявідзначався Міжнародний день боротьби з корупцією.  У цей день у 2003 році згідно з рішенням  Генеральної Асамблеї ООН у мексиканському місті Меріда на політичній конференції високого рівня була відкрита для підписання Конвенція ООН проти корупції і вже 14 грудня 2005 року Конвенція набула чинності, як міжнародний правовий документ, обов'язковий до виконання її сторонами.
На кінець 2009 року Конвенцію підписали близько 140 держав і близько 80 -  ратифікували. Україна ратифікувала зазначену Конвенцію 18 жовтня 2006 року. 
Документ зобов’язує держави, які підписали його, оголосити карним злочином хабарі, розкрадання бюджетних коштів і відмивання корупційних доходів, а також повертати кошти до тієї країни, звідки вони надійшли в результаті корупції.
      Відповідно до Конвенції ООН проти корупції та Конвенції Ради Європи про кримінальну відповідальність за корупцію корупція - це зловживання державною владою для одержання вигоди в особистих цілях, в цілях третіх осіб і груп, а також численні форми незаконного привласнення публічних коштів для приватного використання. 
         Сьогодні в країнах колишнього Радянського Союзу відзначається один з найвищих рівнів корупції в світі. Тому Україна, як і інші країни СНД, розробляє антикорупційні програми для створення правового суспільства.
У 2011 році в Україні прийнятаНаціональна антикорупційнастратегія на 2011-2015 роки, метою якої є зменшення рівня корупції в Україні шляхом усунення передумов її виникнення через упровадження превентивних заходів, зміцнення режиму законності, а також формування в суспільстві нетерпимого, негативного ставлення до корупції як суспільно небезпечного явища за допомогою спільних зусиль державних та громадських структур, за участю міжнародних організацій.
Ключовою ознакою сучасної ситуації щодо боротьби з корупцією в Україні є започаткування у 2010-2011 роках процесу реформування вітчизняного антикорупційного законодавства, зокрема прийняття Законів України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення". Антикорупційну спрямованість мають здійснені судова, податкова, адміністративна реформи, започаткована реформа кримінального судочинства, вдосконалені механізми доступу громадян до публічної інформації та отримання безоплатної правової допомоги.
Реалізація Національної антикорупційної стратегії районною державною адміністрацією здійснюється шляхом упорядкування адміністративних процедур і надання адміністративних та інших публічних послуг, суттєвого зменшення кількості ліцензій і дозволів у сфері підприємницької діяльності, максимального спрощення та скорочення тривалості дозвільних процедур, усунення технічних бар'єрів, запровадження "єдиного вікна", максимальної комп'ютеризації документообігу, запобігання неправомірному тиску на підприємців з боку правоохоронних та контролюючих державних органів.
Наглядним прикладом  щодо втілення  на практиці Національної антикорупційної стратегії районною державною адміністрацією є створення  центру надання адміністративних послуг, роботу якого планується розпочати з 1 січня 2014 року.
У такому центрі мають об’єднати різні підрозділи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування задля зручного та швидкого обслуговування жителів за принципом “єдиного офісу” та “єдиного вікна”. За задумом, такий центр має працювати шість днів на тиждень та без перерви на обід, щоб жителі району могли звернутися туди у зручний для себе час.
За рік в багатьох містах України такі центри вже відкрили двері для відвідувачів. 
         Керівництвом райдержадміністрації постійна увага також приділяється забезпеченню доброчесності на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування, системному вдосконаленню державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, зокрема, в частині процедури конкурсного добору кандидатів (механізму визначення переможця), розстановки кадрів. 
Незважаючи на вжиті останнім часом організаційно-правові заходи щодо протидії корупції, її масштаби поки що залишаються значними. Проведення різних досліджень рівня корупції свідчить, що у свідомості громадян закріпилось уявлення про широке поширення корупції в усіх владних структурах та на всіх управлінських рівнях. Переважна більшість опитаних зазначає, що корупція в нашій державі стала цілком звичайним явищем.
Аналізуючи причини цього, необхідно зазначити, що головною передумовою попередження та нейтралізації корупційних проявів є послідовна демократизація всіх сфер суспільного життя. Відкритість влади, прозорість процедур прийняття державних та управлінських рішень, дієві механізми контролю за діяльністю державних органів з боку громадянського суспільства – найважливіші чинники успішної протидії корупції.
 
Головний спеціаліст з питань діяльності
правоохоронних органів, оборонно-мобілізаційної
та режимно-секретної роботи апарату районної державної
адміністрації                                                                                            В.Нефьодов
  

 



Актуальні проблеми боротьби з корупцією
та напрями протидії

 
Корупція - це протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення. Корупція це підкупність і продажність   громадських і політичних діячів.
Історично можливо, що перші прояви корупції існували у вигляді звичаїв робити подарунки, щоб здобути прихильність. Коштовний подарунок відокремлював людину, яка його подарувала, від інших і сприяв тому, щоб її прохання було виконано.  
 Різні прояви корупції мають різну етичну оцінку: одні дії вважаються злочинними, інші всього лише аморальними. До останніх, як правило, відносяться кумівство і заступництво на основі політичної орієнтації, які порушують принцип   управління, відповідно до якого керівні посади мають займати люди, незалежно від їх соціального та економічного походження.
Найнебезпечніші форми корупції кваліфікуються як кримінальні злочини. До них, перш за все, відносяться розтрата (розкрадання),здирство і хабар.
Розтратаполягає у витраті ресурсів, довірених посадовій особі, з особистою метою. Вона відрізняється від звичайної крадіжки тим, що спочатку особа отримує право розпоряджатися ресурсами легально: від керівника, начальника, директора, клієнта тощо.
Здирство («державний рекет») практикується чиновниками,що володіють   владою перешкоджати комусь в отриманні ліцензій, спеціальних дозволів або будь-яких інших послуг, що входять в компетенцію чиновника
Зіткнувшись із здирством з боку державного службовця, приватна особа постає перед вибором: або дати хабар (що зв'язане з ризиком викриття), або оскаржити дії держслужбовця через внутрішній або зовнішній наглядовий орган. Рішення залежить від того, наскільки затратна процедура оскарження, а також наскільки громадянин обізнаний про свої законні права і обов'язки держслужбовця.
Хабарє різновидом корупції, при якій дії посадової особи полягають в наданні окремих послуг фізичній або юридичній особі в обмін на надання останнім певної вигоди першому. В більшості випадків, якщо дача хабара не є наслідком здирства, основну вигоду від операції отримує хабародавець.
            Одним з найважливіших стримуючих чинників для корупції є кримінальне законодавство.  
             Так, законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» встановлені обмеження одержання подарунківдержавним службовцям. Їм забороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб: за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника; якщо особа, яка дарує (здійснює) дарунок (пожертву), перебуває в підпорядкуванні обдарованої особи. Натомість державні службовці, можуть приймати дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність та пожертви, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких дарунків (пожертв) не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття дарунка (пожертви), одноразово (зараз це 551 грн.). Відповідальність за порушення обмеження встановлена Кодексом про адміністративні правопорушення в розмірі від850 до 1700 грн. з конфіскацією подарунку.
 
Головний спеціаліст з питань діяльності
правоохоронних органів, оборонно-
мобілізаційної та режимно-секретної роботи
апарату районної державної адміністрації                                         В. Нефьодов



8 червня 2011 року Президент України Віктор Янукович на засіданні національного антикорупційного комітету заявив, що ним підписано  Закон України  "Про засади запобігання та протидії корупції ".

Даний закон прийнятий  7 квітня 2011 року Верховною Радою України і вступає в дію 1 липня 2011 року.

Закон  передбачає:

- розширення кола суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення, а також уточнення і конкретизацію умов віднесення до числа таких суб'єктів окремих осіб;

- чітке визначення суб'єктів, які здійснюють заходи, координують і контролюють діяльність щодо запобігання та протидії корупції;

- конкретизацію видів обмежень суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення щодо використання ними службового становища, роботи близьких осіб, суміщення посад та сумісництва, а також щодо одержання такими суб'єктами подарунків;

- установлення обмежень щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави;

- запровадження нового порядку здійснення фінансового контролю, встановлення обов'язку декларування як доходів, так і витрат, визначення строків подання декларації та опублікування в офіційних друкованих виданнях декларацій про майновий стан, доходи і витрати посадовців.

Законом  встановленоперсональний обов'язок осіб, які уповноважені на виконання функцій держави, вживати заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів. Він містить положення про запровадження антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, у тому числі актів, які вносяться на розгляд Президента України, Верховної Ради та Кабінету Міністрів, з метою запобігання корупційним проявам ще на стадії опрацювання проектів будь-яких нормативних актів.

Ним передбачається заборона на одержання органами державної влади та органами місцевого самоврядування від фізичних, юридичних осіб безоплатно послуг та майна, крім випадків, передбачених законами або чинними міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку. Надаєтьсяправо об'єднанням громадян, а також окремим громадянам брати участь у діяльності із запобігання та виявлення корупційних проявів, у тому числі шляхом здійснення громадського контролю за дотриманням законів, спрямованих на запобігання та протидію корупції.

Законом також внесено зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів, які передбачають адміністративну відповідальність за  корупційні правопорушення та посилення відповідальності за злочини у сфері службової діяльності.

скачать софт
Пошук
До уваги громадян
Все про субсидії
Зразки заяви про призначення субсидії, декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії та інструкції про порядок заповнення.

Переглянути детальну інформацію

Роз'яснення щодо отримання субсидій.

Переглянути детальну інформацію

Калькулятор розрахунку субсидії

Калькулятор розрахунку субсидії

До уваги громадян

Електронний каталог соціальних послуг Старокостянтинівського району

Переглянути детальну інформацію

енергоефективний калькулятор

Переглянути детальну інформацію

Основні заходи Старокостянтинівської райдержадміністрації заплановані на наступний тиждень

Переглянути детальну інформацію
Телефон довіри
З метою забезпечення виконання завдань, передбачених статтями 5, 19, 27 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", вважаються телефоном довіри облдержадміністрації контакти: (0382) 65-00-87,
email: stop_korupzia@ukr.net
Про відомі факти вчинення корупційних діянь посадовими особами повідомляти на "телефон довіри"
Влада проти корупції
З метою виконання завдань щодо протидії корупції, забезпечення вирішення конфліктних питань громадянами в районних органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування при отриманні ліцензій, спеціальних дозволів або будь-яких інших послуг у земельній сфері, у сфері медичного обслуговування тощо, при зволіканнях у виготовленні документації державними службовцями, а також при безпосередньому зіткненні з фактами здирництва та хабарництва, просимо звертатися на телефон "довіри" районної державної адміністрації 3-15-69.
Отримав субсидію - бережи енергоресурси!
Інтерактивна карта

Інтерактивна карта регіональних/міських програм відшкодування частини відсотків/суми за кредитами для населення та ОСББ (ЖБК) на утеплення

Календар
    Липень 2017    
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31 
Погода